3-А л/с

Методична розробка виховної години


Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата: 12.03.2021 р

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної години: «Крим – це Україна»

Мета:   - ознайомити студентів із історією боротьби кримськотатарського

народу за своє існування;

- виховувати повагу до Конституції України, законів України, усвідомлення

своєї ролі в історії України;

 -спонукати до активної протидії сепаратизму, шовінізму.

-формування ціннісного ставлення до держави, її історичної спадщини;

усвідомлення необхідності дотримання законів України, Конституції

України.


26 лютого 2014 року в Сімферополі біля парламенту Автономної республіки

Крим відбувся мітинг на підтримку суверенітету України і статусу

Автономної Республіки Крим, організований Меджлісом 

кримськотатарського народу. В цей момент  уже розпочалась окупація

півострова «зеленими чоловічками». Учасники мітингу скандували «Крим –

це Україна», « З Україною – навіки». Цей день і увійшов в історію як День

спротиву Криму російським окупантам

Українці мої!

Кримські браття у першім коліні!

Чом принишкли собі,

Ніби вас і нема в цім краю?!

Ми ж таки ще живі,

Ми ж бо з вами таки українці,

І не втратили гідність,

І совість, і мову свою!

Історія Криму подібна історії  України. Опинившись у «братніх» тенетах

 сусідньої держави, Крим був пограбований не лише матеріально, але й

культурно, історично. Знищувалась мова, віра, традиції – душа народу.

Мужньому, нездоланному кримськотатарському народові, історії боротьби за

право жити на своїй землі присвячується наша виховна година.

Земле моя Кримська,

Земле богатирська,

Сонячний південний краю мій,

Степові простори,

Зеленаві гори,

Моря нестихаючий прибій.

Крим має славну багатовікову історію. Це місце перетину давніх цивілізацій,

місце кривавих битв і славних перемог, місце древніх легенд і міфів. Точна

дата виникнення Кримського ханства невідома, але в 1478 році воно стало


протекторатом Османської імперії, а, згодом набуло самостійності і стало 

імперією .

  Вперше Крим був захоплений Росією після підписання Кючук –

Кайнаджирського договору між Російською та Османською імперіями, який

надавав «незалежність» Кримському ханству. Катерина ІІ маніфестом

ліквідувала Кримське ханство, перетворивши його на частину імперії (слайд

№4) Почалось цілеспрямоване знищення кримськотатарського населення.

Станом на 1917 рік Кримський півострів був частиною Таврійської губернії.

Чисельність кримських татар унаслідок такої політики російської влади

скоротилася з 4 млн до 150 тисяч осіб.

Звістка про повалення самодержавства активізувала суспільство. В березні

1917 року в Сімферополі відбулось загальне зібрання мусульман Криму, яке

обрало Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий  комітет на чолі з

муфієм Челебі Челебієвим. В листопаді 1917 року відбулись вибори  до

Курултаю – Установчих зборів кримських татар.13 грудня 1917 було

проголошено утворення Кримської Народної Республіки, ухвалено

Конституцію. Національний уряд (Директорію) очолив Челебі Челебієв. Але

більшовицький переворот, захоплення влади  на півострові  зруйнували

сподівання народу на існування власної держави . Проте репресії нової влади

не зламали  гордих кримчан: у них було найцінніше – їх Батьківщина.

І нікуди нам звідси

Повік не піти, не подітись,

І ніхто і ніколи

Нас не вирве з цієї землі.

Тут могили батьків.

Тут живуть наші внуки і діти.

Тут пустили коріння

Праправнуки наші малі.

        

II  Світова війна стала ще одним важким випробуванням для жителів Криму,

як і для жителів України: окупація, масове фізичне знищення, руйнування

пам’ятників національної культури, підприємств і тисячі похоронок з

фронту. Чотири роки боротьби, очікувань, надій.

Настала весна – яскрава і радісна. Радісна від думки, що закінчується війна,

повернуться скоро додому рідні. Але радість була затьмарена ще одним

злочином проти кримського населення. 18 травня 1944 року у будинки

кримських татар вривались люди зі зброєю і гнали їх на вокзал . Тих, хто

чинив опір, розстрілювали на місці. Усе кримськотатарське населення

звинуватили в співробітництві з окупантами і за рішенням ДКО виселили в

Узбецьку РСР та інші райони СРСР. 2 червня таке саме рішення ухвалили

стосовно вірмен, греків, болгар. А 20 липня виявилось, що  кримських  татар,

які проживавали на Арабатській Стрілці, забули депортувати. Питання

вирішилося швидко: їх посадили на старий баркас і затопили в Азовському

морі. Всього було виселено із території Криму  423100 осіб . Від нелюдських

умов перевезення і в перші роки переселення загинуло 46% депортованих.


Опустілі помешкання  заповнили переселенці із Росії -  51 тисяча осіб .  А 30

червня 1945 року Крим увійшов до складу Російської РФСР. Почались довгі

роки очікування справедливості, роки мрій і бажань. Після смерті кривавого

диктатора Сталіна у кримських татар зажевріла надія повернутися на свою

історичну батьківщину. Та «хрущовська відлига», амністія депортованих

народів не наблизила їх до заповітної мрії, - їм було заборонено повертатися .

Ти в огні не згорів,

Не загинув у вирі – пучині,

Як на тебе Той рік

Кинув стільки і лиха, й незгод!

І, здавалося, доля твоя

Догорає, неначе лучина,

Але вистояв мужньо

Мій кримськотатарський народ!

В місцях депортації кримські татари зберегли свої традиції, віру, мову і

розпочали боротьбу за свої права. З”являються  національні правозахисні

організації, основною метою яких була агітація за повернення до Криму,

відновлення Кримської автономної РСР як національної республіки. З

початку 70-х років збільшується кількість самочинних повернень до Криму, а

з кінця 80-х  на Кримський півострів стали масово прибувати кримські

татари. Кримсько-татарський національний рух очолив Рефат Чубаров,

Мустафа Джемілєв  - його представницький орган -  Меджліс. Нарешті надії

кримських татар на можливість жити на своїй батьківщини здійснювались

(слайд №10).

Тож клопочуться, квапляться, будують

Ні спочинку, ні святкових днів…

Перетерплять все, перебідують,

Лиш би жити на землі батьків!

На початку 1990-х Крим, як і Україну, охоплює сепаратистський рух.

Верховна Рада Російської Федерації ухвалює постанову, в якій Акт передачі

Кримської області із складу РРФСР до складу України визнавався

неконституційним, а Севастополь проголошувався російським містом.

Тимчасово запроваджено посаду президента Криму, намагалися запровадити

російський рубль як кримську валюту, московський час. Єдине, що рятувало

Україну – ситуація в Росії теж була складною. Зі схваленням Конституції

України Крим було визнано територіальною автономією, а сепаратистський

рух приборкано . Проте остаточно вирішити питання Криму з Росією не

вдалося. Росія постійно намагалася взяти під свій контроль цілі галузі

України, особливо газотранспортну систему, навігаційні системи в Чорному

морі. З обранням Президентом Віктора Януковича була створена Росією

потужна агентурна мережа, готова в будь-який момент розпалити

сепаратистський рух на півострові.

У той час, як країна оговтувалася від кривавих подій на Майдані, після

усунення від влади Віктора Януковича, починає стрімко розгортатися

відкрита збройна агресія Росії, яка готувалася не один рік.


20 лютого 2014 – офіційна дата початку анексії Криму. На півострів заїхали

вантажівки без номерних знаків і так звані «зелені чоловічки», почалось

формування із місцевих жителів «загонів самооборони», якими керували

офіцери спецслужб і Збройних сил Росії .

27 лютого – будівлі Верховної Ради АРК і уряду АРК захопили російські

спецслужби і встановили російський прапор.

Після захоплення українського Криму в Росії почали нагороджувати

військових, політиків, сепаратистів медаллю «За повернення Криму».

16 березня відбувся невизнаний світом «референдум», за результатами якого

Росія включила Крим до свого складу. А 18 березня Президент Росії

Володимир Путін оголосив про «приєднання» Криму до Росії .

Україна не визнала насильницьку анексію Криму як і псевдо референдум.

Законом України Кримський півострів вважається тимчасово окупованою

територією. Більшість мешканців Криму не визнали окупаційний режим .

Міжнародні організації засудили дії Кремля і визнали цю подію анексією,

визнали, що жителі мають право на вільний вибір і волевиявлення ( слайд

№16). Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій проти Росії.

Анексія півострова спричинила тяжкі наслідки для його жителів, зокрема:

- переслідування з боку окупаційної влади кримських татар та українців

(учасників мирних акцій, місцевих євромайданівців, журналістів);

- незаконні арешти (більше 70 громадян незаконно з політичних мотивів були

позбавлені волі);

- офіційно 30 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Криму, третина - діти;

- фізичне знищення кримськотатарської громади (14 випадків зникнення

людей);

- постійне порушення всіх конституційних прав і свобод;

- системна дискримінація  за расовими, етнічними, релігійними ознаками;

- переселення громадян Росії на півострів;

А може, доля  нам така, - то кара,

Бо зайди ми, як кажуть нам татари,

А й нас привезли у «товарняках»

(Тих самих, що їх з Криму відправляли,

В сорок четвертому), а нас завербували

Рай будувать у цих сухих степах.

Хоча Росія намагається висвітлити анексію Криму як «повернення Криму

додому», історія півострова доводить протилежне – Крим ніколи не був

російським. Крим завжди буде частиною України . На нашій виховній годині 

ми з вами розглянули трагічну історію кримських татар і можемо зробити

висновок, що Народ, який пройшов тяжкий шлях до свого відродження – не

поставити на коліна, не зламати. Як «неопалима купина», він буле

відроджуватись знову і знову. Цей народ має право жити в своїй країні, має

право на вибір, має право на спротив.

Я в рабстві був,

Але рабом не став,

В полоні був, але не полонився,


Ні перед ким в покорі не хилився,

Ненавидів я тих,

Тебе хто зневажав.

Скільки їх,

Тих, хто мужньо боровсь за свободу

Полягло у борні

За священне за право своє!

Щоб вернуть на віки

Чесне ім”я мойого народу

І сказати усім: ми не вмерли, ми – є!

Звучить розбудженим набатом

в краю, де море й кораблі:

«І буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі!»

 

На останок   хочеться  додати, що саме  тепер, як ніколи  раніше, ми маємо

бути об’єднаними  навколо спільних  цінностей  та ідеалів, вірити  у

майбутнє. Пам’ятати  тих, хто загинув, виборюючи   для  нас  незалежність.








Методична розробка виховної години

 

Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата: 12.02.2021 р

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема  виховної години: « Інформаційна безпека в інтернеті»

Мета:  сприяти залученню студентів до безпечного користування мережею Інтернет.

Закріпити та розширити знання  студентів  по темі. Ознайомити студентів  із основними проблемами захисту інформації та безпеки в Інтернеті.;

розвивати вміння, аналізувати, робити висновки, узагальнювати;

виховувати дисциплінованість при роботі в мережі.

 

 

Із розвитком глобальної мережі Інтернет наш звичний спосіб життя дуже змінився. Розширились межі наших знань і досвіду.

Свого часу Цицерон сказав: «Не стільки прекрасно знати латину, як ганебно її не знати».

Перефразовуючи великого політика, філософа і оратора, приміряючи його вислів до сьогодення можна сказати наступне: «Не стільки прекрасно знати усі можливості  всесвітньої мережі Інтернет, як ганебно не вміти використовувати їх безпечно».

Сучасні діти народжені у цифровому світі ХХІ століття. Ви з раннього віку знайомі з плеєрами, мобільними телефонами, ноутбуками. Величезна кількість інформації чекає вас повсюди і дуже впливає на ваше виховання та сприйняття навколишнього світу. Ви легко сприймаєте інформацію, подану за допомогою медіа-засобів.

Але, ми з вами знаємо, що будь-яка медаль має дві сторони. Так і мережа Інтернет має як позитивний, так і негативний вплив на наше життя.

 

Для того, щоб не потрапити під негативний вплив Інтернету, нам потрібно знати декілька основних правил користування ним.

 

Для чого людям Інтернет? Що в ньому є позитивного і негативного?

1.  Інтернет має необмежені можливості дистанційної освіти. І це добре!

2.  Інтернет - це глобальний рекламний ресурс. І це добре!

3.  Спілкування в Інтернеті - це погано, тому що дуже часто воно заміняє реальне.

4.  Інтернет магазини - це погано, тому що це найбільш популярний вид шахрайства в Інтернеті.

5.   У Інтернеті можна дізнатися відомості про людину (місце проживання і адреса електронної пошти, номер мобільного телефону).

Отже, Інтернет – це цілий світ, але віртуальний.

Віртуальний (від латинського слова, що означає «потенційний», «можливий») – вигаданий, уявний, створений людською уявою або за допомогою інших об’єктів. Предмети, істоти та явища віртуального світу мають характеристики, ознаки подібно до реального світу, але можуть мати і різко відмінні чи протилежні властивості.

Правила безпечного користування Інтернетом:

1.                НЕ змінюй налаштування комп’ютера самостійно: у ньому встановлено захист від зловмисних шкідливих програм – комп’ютерних вірусів, які можуть знищити інформацію, або передати її комусь.

2.                НЕ заходь на підозрілий сайт, якщо про це попереджує захист комп’ютера.

3.                НЕ повідомляй логіни та паролі до поштової скриньки – це як ключі від квартири, які не можна показувати та давати в руки будь-кому.

4.                НЕ повідомляй і не оприлюднюй без дозволу близьких інформацію про тебе та твою родину (адреси, телефони, номери батьківських карток тощо). Ця інформація є особистою й недоторканою

5.                НЕ зустрічайся ніколи із «Інтернет - знайомими» наодинці, без попередження дорослих у безлюдних місцях.

6.                Про випадки надходження на твою адресу неприємної інформації повідомляй дорослих без вагань.

7.                Будь коректним вихованими, доброзичливими та відповідальними в Інтернеті. 

 Отже, Інтернет має два «обличчя»: корисне і небезпечне. Кожному слід уміти розрізняти їх.

 

https://www.youtube.com/watch?v=ajZaw6YiM84

 


























Методична розробка виховної години

 

Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата:21.01.2021 р

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема  виховної години: День Соборності України

Мета:  виховання нацiональної свiдомостi  студентів i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини

Скільки світлих доріг

 Ти для мене відкрила,

До високих зірок у широкі поля,

У мені твоя крок,

 У мені твоя сила –

Найдорожча з усіх Рідна земле моя!

 

 22 січня 2021року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений

могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу.» І хоч зараз нам дуже тяжко , бо ми продовжуємо виборювати свою незалежність та єдність на полях боротьби за об’єднання нашої держави ми пишаємось своїми захисниками, своїми воїнами які відстоюють нашу незалежність на сході України.

 

Ой ти, ненька -Україна,

Я тебе кохаю,

У свiтi кращої країни

Я не знаю.

Чорне море,

степ широкий,

 Зеленi Карпати,

I пiд небом синьооким

 Стежина до хати.

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

 

У 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна, панували безвладдя і стихійність. Суспільство було розділено за політичними інтересами, а влада — за розбіжностями у стратегії та військовій орієнтації.

Досить зазначити, що в цей період у нашій країні діяли шість різних армій: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська, анархістська.

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революція . Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського,  проголошення створення Української Народної Республiки (УНР).

 У січні 1918 р., згідно Четвертого універсалу першого українського уряду, Україна проголошувалася самостійною державою — УНР (Українською Народною Республікою), а в листопаді 1918 р. у Львові було проголошено утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки).

Текст IV Універсалу датований 22 (9) січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради.

Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки;

доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією;

 декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

 

22 січня 1919 року урочисті заходи щодо проголошення "Акту злуки" проходили на Софійській площі в Києві. На масовому вічі посол ЗУНР Лонгін Цегельський передав грамоту Національної ради ЗУНР "Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною" голові Директорії УНР Володимиру Винниченку. Павло Скоропадський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Євген Петрушевич, Симон Петлюра, Кость Левицький - це люди, які творили історію України того часу.

 Актом об'єднання стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців

Але радість від Акту Злуки зовсім скоро затьмарилася, бо умовах приходу до влади більшовиків військові командири ЗУНР і УНР продовжували відстоювати в першу чергу регіональні інтереси.

 В результаті 21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав "Варшавський договір", згідно з яким ряд західних територій України відійшли до Польщі. З тих пір кордони України ще неодноразово "вирівнювалися" зважаючи на геополітичні процеси і остаточно сформувалися лише у 1954 році.

Отже, подія об'єднання України мала певною мірою формальний характер, яка однак залишилася символом споконвічного прагнення нашого народу до возз'єднання в єдиній державі.

Одна з наймасштабніших акцій з нагоди Дня соборності України пройшла в 1990 році. 21 січня патріотичні сили організували "живий ланцюг" між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України.

 За різними оцінками, в акції брало участь від 0,5 до 3 мільйонів українців. В кінці 2000-х років в Україні почали відроджувати традицію створення "живих ланцюгів", що символізують єдність українського народу.

Указом Президента України від 13 листопада №871/2014 було встановлено свято «Про День Соборності України» (До цього часу свято носило назву «День Соборності та Свободи України».)

День Соборності України — національне свято України, що відзначається щороку 22 січня.

Сьогодні соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від національності.

Соборність — це забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, міцний фундамент для побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Нехай же від Дону до сивих Карпат Живе нероздільна родина, Без рабства, без панства, насильства і грат, Вільна, незалежна Вкраїна! Ніщо нас не спинить, лунає наш клич, Хай буде Вкраїна Соборна навік, Велика і вільна Соборна, міцна, У світі поважна, для нас дорога!

 

Пам’ятаймо про жертви покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.  Тож давайте друзі візьмемося всі за руки і покажемо, що наша країна ЄДИНА і Соборна!!


Методична розробка виховної години

 

Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата: 28.01.2021 р

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема  виховної години: День пам’яті героїв Крут

 

 

 

 

Мета:  виховання нацiональної свiдомостi  студентів i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

 

 

 

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.

Саме тоді на Чернігівщині недалеко від залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, добровольчий Студентський Курінь, що складався із 300 юнаків: студентів Університету імені Святого Володимира, новоствореного Українського Народного Університету та гімназисти Київських гімназій, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили нерівний бій із більшовицькими військами, чисельність яких налічувала близько 5 тисяч.

Бій тривав лише п’ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва.

Урочисте перепоховання студентів у Києві 19 березня 1918

За кілька тижнів після бою під Крутами М. Грушевський писав: “Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!”

І хоч подвиг Героїв Крут згодом забули більш ніж на 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано, подвиг під Крутами увіковічнений у памяті українців.

Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ “Про вшанування пам’яті героїв Крут”.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

Президент України Володимир Зеленський вшанував пам’ять та поклав квіти до Пам’ятного Хреста Героям Крут у Києві.

“Ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як сьогоднішні захисники України на сході, слугують гідним прикладом нашим майбутнім поколінням”, - підкреслив глава держави у Facebook.

Він нагадав, що 102 роки тому історія боротьби українців за власну державність поповнилася героїчною сторінкою – боєм під Крутами.

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній також у Facebook написав: "Тих, чий подвиг ми згадуємо сьогодні, – Героїв Крут – наші сучасники вже назвали "першими кіборгами". Лише кілька днів тому ми вшановували пам’ять кіборгів-захисників Донецького аеропорту, які стали символом незламності духу, мужності та героїзму і які в нерівних умовах до останнього відстоювали свою вірність Україні. Таку саме жертовність майже за 100 років перед цим продемонстрували і кількасот молодих хлопців – студентів та курсантів-добровольців, які віддали свої життя за Батьківщину, її майбутнє і можливість для нас із вами сьогодні жити в суверенній державі, розмовляти, навчатися і молитися рідною мовою".

“Сьогодні ми вшановуємо юних Героїв Крут, які понад сторіччя тому зробили неможливе - на чотири доби зупинили більшовицьку армію, яка сунула на Київ, щоб задушити молоду Українську державу. Вище за власне життя молоді українці поставили свободу і гідність, Незалежність своєї держави”, - йдеться в зверненні секретаря РНБО Олексія Данілова.

 

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі-

Український цвіт!-

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого зазнявся воїн?

Боже, покарай!-

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

 З славою святих.

 На Аскольдовій Могилі

 Поховали їх.

 

 




Методична розробка виховної години

 

Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата:____07.12.2020 р.______________________________________________

Місце проведення:____дистанційно___________________________________

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної години:« Мужність і біль Чорнобиля»

Мета. Виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій. Донести до свідомості студентів масштаби чорнобильської трагедії.
Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю.

Не винен я, що все це сталось Що розкололась твердь, Що в золотом покриту галузь Ми атомну впустили смерть! Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди від усюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить… У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983-й рік стали до ладу 4 енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводої річки.

        Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

        Майже одразу до місця вибуху прибули пожежні. Першим до ЧАЕС прибув загін під командуванням лейтенанта Володимира Правика (він один з перших помер від гострої променевої хвороби). Пожежних не попередили про небезпеку радіоактивного диму і уламків, вони не знали, що це була незвичайна пожежа. Пріоритетним завданням було гасіння вогню на даху станції і території довкола будівлі, що містила енергоблок № 4 для того, щоб захистити енергоблок № 3 і тримати його основні охолоджувальні системи в робочому стані. Вогонь гасили до 5-ї години ранку.

        У середині четвертого блока його вдалося загасити лише 10 травня 1986 р., коли більша частина графіту згоріла. Вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня по 10 травня було скинуто на зруйнований блок близько 5 тис. тонн різних матеріалів, зокрема 40 тонн з’єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тонн доломіту і 1800 тонн глини та піску. Близько 2400 тонн свинцю мали нейтралізувати тепло, що виділялося, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора. Скинуті з вертольотів матеріали вкрили центральний зал шаром товщиною від 1 м біля північної стіни до 15 м – біля південної.

      Іонізуюче випромінювання здатне поражати все живе. Щоб вберегти ліквідаторів аварії від радіації, їх тіла обертали 3-міліметровими свинцевими листами. На ногах – бахіли зі свинцевими стельками, на руках просвинцьовані рукавиці, голова прикрита свинцевою каскою. Такі доспіхи важили 25 кг. В них можна було знаходитися не більше 2 хвилин, потім вони вже не могли захистить людину від все проникаючих радіоактивних променів. Деякі радіокеровані механізми, що розбирали завали, не витримували високого рівня радіації і виходили з-під контролю операторів. Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31 людини.

         Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

           27 квітня урядова комісія прийняла рішення про евакуацію населення Прип’яті. За дві години її було закінчено. А в місті проживало 50 тисяч жителів.

           29 квітня почалася евакуація з 30-кілометрової зони. Реактор тлів до 6 травня, а лише 16 травня почалася евакуація дітей з Києва.

     Так, аж на 10-тий день було вирішено розсекретити аварію на ЧАЕС. Та про масштаби біди ніхто не говорив. Йшлося, як про звичайну аварію, про те, що не треба відчиняти вікон і дверей, не перебувати довго на вулиці.

         Для повної безпеки роботи ЧАЕС було прийнято рішення спорудити над ушкодженим реактором спеціальне укриття. У район четвертого енергоблока звозили увесь радіоактивний бруд, радіоактивні уламки і конструкції, заздалегідь розраховуючи влаштувати на цьому місці могильник радіоактивних відходів. Проект одержав інженерну назву «Укриття», але в народі він більш відомий під назвою «саркофаг». Він мав бути заввишки 61 метр, найбільша товща стін – 18 метрів.

           «Укриття-2» у формі арки розпочали будувати 2007 р. і будівництво має закінчитися у 2017 році. Термін експлуатації нового саркофага становить 100 років.

Наслідки Чорнобиля

           Радіаційного забруднення тією чи іншою мірою зазнали одинадцять областей колишнього Радянського Союзу, в яких проживає 17 мільйонів людей, з них в Україні – понад 10 мільйонів.

           Понад 400 тисяч жителів змушені були залишити свої домівки, які опинилися у зоні сильного радіоактивного забруднення, з них більше 200 тисяч – в Україні.

           Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (внаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусія: постраждала п’ята частина сільськогосподарських територій, а сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитовидної залози. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає більше 4 000 км.

       Із сільськогосподарського користування було виведено близько 5 млн. га земель через забруднення радіонуклідами.

           22 мільярди витратила Україна на ліквідацію наслідків катастрофи.

           Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

           У нашій області проживає близько 17 тис. осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На території Кіровоградської області розташовані три села компактного переселення: с. Голубієвичі (Компаніївський район), с. Несваткове (Олександрівський район), с. Бутівське (Олександрійський район).










Пам’ятник ліквідаторам 
Чорнобильської катастрофи 
у нашому місті 
на набережній



Чорнобиль: свідчать факти

           Чорнобильську АЕС – першу атомну електростанцію в Україні – побудували на розломі гранітного щита, в межиріччі великих українських рік Дніпра, Прип’яті, Десни.

            4-й енергоблок здали в експлуатацію поспіхом, на півроку раніше передбаченого терміну. З метою економії коштів під новозбудований блок не заклали бункер, у який у випадку аварії він мав провалитись. До того ж це була єдина «економічна» конструкція АЕС без належного даху.

           Позбавлені інформації про аварію на Чорнобильській АЕС, люди у місті енергетиків Прип’яті, що поруч зі станцією, 26 квітня справляли сім весіль, батьки гуляли з дітьми по місту, любителі риболовлі сиділи з вудками на березі річки.

           Міністерство охорони здоров’я СРСР 27 травня 1986 року направило на місця листа: “Засекретити відомості про ступінь радіоактивного ураження персоналу, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС”.

              Кажуть, час лікує. Через 24 тисячі років людство зможе забути про ту «мирну» атомну катастрофу, тому що це – час повного розпаду стронцію й цезію. З них ми прожили 30 років…

                                                                       Нам горе люте миром перебути,
                                                                       Нам поховати зло в бетон і бронь,
                                                                       І – не забути! – доки світ і люди,
                                                                       Синів землі, що відвели вогонь.

 



Методична розробка виховної години

 

Відділення: «Лікувальна справа»

Курс: ІІ група «А»

Дата:____01.12.2020 р.______________________________________________

Місце проведення:____дистанційно___________________________________

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної години:«Снід: подумай про майбутнє - обери життя»

 

Мета: Сформувати уявлення про хворобу століття,  виробляти поведінкові мотивації до збереження свого здоров’я._

 

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

            Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

            На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.        

 У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

 Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати. 

 Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства. 

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

            А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

 

 Після надто важкої, а простіше, жахливої інформації, яку ми сьогодні почули, просто неможливо не вибрати життя. Нехай усе жахливе, що сталося з іншими, обійде нас, залишиться далеко-далеко. Нехай кожна людина до кінця усвідомить усю небезпеку, яку несе СНІД, і зробить усе можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.

Хочеться закінчити такими словами:

Ми бажаємо: любіть свою сім’ю,

Збережіть її від страху і жалю.

Будьте твердими у справах і думках,

Тільки у хороших.

Не давайте вас зламати й підкорить,

Бо на світі треба гідно всім прожить.

Кожен з вас це може !

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Методична розробка виховної години

 

Спеціальність : «Лікувальна справа»

Курс: 2 група «А»

Дата:  27.11.2020 р.

Місце проведення             дистанційно

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної  години: «Голодомор – 1932-1933 років  - виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї

держави;
- розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Л іта 1933 - від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля  одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу — старих, молодих, дітей, і ще не народжених — у лонах матерів.
Сталося це літа Божого 1932-го
Сталося це літа Божого,
Яке запам'ятається кожному
Навічно, важко, гірко.
Сталося це літа Божого 1933-го.
Пекельні цифри і слова
У серце б'ють неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік тридцять другий...
Голод... Голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Сім мільйонів (Боже мій!)
Недолічилась Україна.
Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-
1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки  синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених безневинних  жертв

Кажуть, що минуле не належить нікому. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

 Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках.

В руках, що виростили хліб.

 Не залишили і зернини

 Ні, рід наш в горі не осліп -

 Ти все згадаєш, Україно!

 Згадай усе ти, щоб воздать

 Близьким і дальнім людоморам.

 ... Хоч радість легше пам'ятать.

 Та треба пам'ятать і горе.

 

 Геноцид українців шляхом рукотворного голодомору 1932-1933 рр. є злочином, який не має терміну давності та забуття, позаяк голодомор – це мільйони невинно убієнних селян, фізично знекровлена та соціально вихолощена нація, яка й досі переживає його руйнівні морально-психологічні та демографічні наслідки.

 Голодомор в Україні, тобто масова смертність мирного населення від штучно створеного голоду, тривав два роки поспіль, спустошуючи села, викорінюючи покоління хліборобів та знекровлюючи націю. Гинули родинами, вулицями, хуторами, а в селах, де затухало життя, вивішували чорні прапори – символ перемоги тоталітарного режиму над українськими селянами.

1932-1933 рік. Найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших в радянській історії.

Це був не голод, а штучно зорганізований свідомо спрямований на вигублення українського народу голодомор. Це була війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневинного. Це був масовий сталінський терор, спрямований на винищення українського народу.

На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний. Пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи їх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали, умирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки їх зникло?

 Вимирали ж цілі села не будь-як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації, зруйнувати основи уставленої віками народної моралі, витруїти в душах людяність, натомість насаджуючи всюди режим терору, сіючи страх, підозри, розпалюючи ненависть і жорстокість таку, що й досі суспільству дається взнаки.

Кожна осінь несла селянам розчарування. Радянський уряд на чолі зі Сталіним вимагав від колгоспників дедалі більше хліба, молока, м’яса, овочів. Усе менше і менше залишалося продуктів селянським сім’ям на зиму. Навіть те, що залишали на насіння, примушували здавати.

                  Садок вишневий коло хати,

                   Хрущі над вишнями гудуть

                   Плугатарі з плугами йдуть

                   Співають ідучи дівчата

  І дійсно, осінь 1932 року для селян видалася щедрою. Врожай був не гірший, ніж у попередні роки, а навіть краще. Селяни здали державі запланований податок.

 Та раптом за першим податком оголосили другий, потім третій. Спеціальні продовольчі загони їздили по селах і забирали все до нитки. То ж не судилося того року ані йти плугатарям, ані співати дівчатам, та й вишні не зацвіли.

Постачання хліба на користь держави здійснювалось внаслідок додаткової хлібозаготівлі. Фактично це означало застосування вже відомої продрозкладки. Голодні люди збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб прогодувати дітей.

Спішила мати на пшеничне поле,

Спішила подумки, насправді – ледве йшла.

Трава посохла ніженьки колола –

Не відчувала болю, йшла і йшла…

„Хоч колосок, хоч зернинок жменьку

Голодним, спухлим діточкам знайти…-

Шептали губи змучені. – Швиденько…

Синочка й донечку устигнути спасти…”

Пошерхлі руки об стерню кололись,

Шукали, не знаходили, гребли…

„Хто ж заподіяв лихо? Втратив совість?

  В Україну для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію на чолі з В. Молотовим. Дії комісії були жорстокими: у селах конфісковували продовольчі та посівні фонди, проводили масові репресії, припинялося постачання товарів.

Забирали із селянських господарств не тільки зерно, а й худобу, птицю, картоплю, сухарі, буряки, сало, соління, сушки, квасолю та інше. Конфіскація подавалась, як кара за „куркульський саботаж хлібозаготівель”.

Доказом геноциду є свідоме створення владою таких умов життя, що призвели до масової смерті мільйонів українських селян. Зокрема, постанова Раднаркому УРСР «Про заходи підсилення хлібозаготівлі», яку було ухвалено 20 листопада 1932 року, за своїм змістом нагадувала смертний вирок: «З оголошенням цієї постанови припинили видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконували плани хлібозаготівель».

 У колгоспників, які одержали хліб раніше цієї постанови, масово його вилучали. На весну 1933 року майже половина колгоспів України не розра­хувалися з колгоспниками, тобто не видали жодного грама хліба.

У серпні 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

  Ганебним і водночас злочинним було відверте вбивство дітей за розкрадання так званої «соціалістичної власності».   

Важко в це повірити і уявити, але коли людина довго голодує, вона ніби втрачає розум, стає звіром... Почалися випадки людоїдства. Деякі збожеволілі сім'ї поїдали своїх найменших діточок, щоб вижити самим. Так на Україні було зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.

Пухлі люди лежали в дворах, хатах, на вулицях. Влада ніяких заходів не вживала. Померлих вивозили підводою. У викопані ями скидали по 10 — 20 чоловік, поки не наповнювалась яма. Померлих ховали без трун, замотували в рядна.

Майже в кожному колгоспі з'явились штатні посади збирачів трупів. Цим колгоспникам давався денний наряд: збирати по хатах і по вулицях мерців, відвозити на кладовище і закопувати у братських могилах. За цю сумну працю їм давали 300 — 500 г хліба.

 Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, бо вони божеволіли і дичавіли від голоду. Не в силі викопати яму, тіла померлих просто присипали землею, а на ранок могили часто були розриті зголоднілими собаками, яких ще не з'їли люди. Тижнями в хатах лежали трупи, розкладались, і нестерпний запах стояв за межами сіл.

 А в цей час на залізничних станціях, в елеваторах, під охороною армії, зберігалось зерно, передбачене для вивезення за кордон.

Нажаль точної цифри жертв голодомору сьогодні назвати не зможе ніхто. Тим  більше, що комуністична влада вміла приховувати злочини. Місцеву владу змушували переписувати книги метричних записів, фальсифікувати реєстр голодних смертей за будь-які спроби сказати про Голодомор нещадно карали.

У це неможливо повірити, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні помирало щодня 25 тисяч, щогодини 1000, щохвилини 17 людей.

 

ТРИ КОЛОСКИ

Три колоски - пророщене життя,  

відібране, знівечене катами. 

Тіло живе, душа у небуття 

вже відлетіла і немає з нами. 



Кістками голими вкривалася земля 

і кров"ю свого рідного народу. 

Відлуння смерті доносилося здаля,  

ми не скорилися, ми любимо свободу! 



А свічка догорає на вікні 

і в пам"яті карбує ту хвилину. 

Ті чорні дні, голодні та сумні,  

як розпинали рідну Україну! 

Найбільш постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська,  Київська,  Житомирська  області.  На  них  припадає  52,8% загиблих.

Наслідки голодомору - це і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда-прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень!

Голодомор 1932-1933 років став найбільшою трагедією українського народу за всю її багатовікову історію, трагедію, яка не має аналогів в світі. Здійснений більшовицькою владою проти непокірного свободолюбивого українського народу, голодомор в Україні – це вбивство народу за етнічною ознакою.

Таким чином, головною причиною штучного голодомору в Україні у 1932-1933 роках стало стійке протистояння національно свідомого  українського селянства більшовицькій тоталітарній системі, яке в повній мірі проявилося під час проведення масової насильницької колективізації.

 Тяжко повертає собі народ України духовне здоров’я. Жадане і драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати. І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницького голодомору.

Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.

 

Найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Ми мусимо пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

 Запалимо свічки і хвилиною мовчання вшануємо пам'ять жертв сталінського голодомору.

Хай хвилина вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932-1933 років стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.

 Хай у кожному місті і селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

 Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла. Тож вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Хай подібне не повториться ніколи.



Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого  майбутнього.



















Методична розробка виховної години

 

Спеціальність : «Лікувальна справа»

Курс: 2 група «А»

Дата: 11.10.2020 р.

Місце проведення             дистанційно

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної  години: Міжнародний день людей похилого віку

 

Мета: Виховувати повагу до людей похилого віку, любов і шану до бабусь і дідусів, увагу до одиноких, самотніх жителів, почуття доброти та милосердя.

 

 

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить.

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Є закони природи незмінні

Для людей, для птахів, для тварин.

Ви простіть нас байдужих, ми винні,

Будем ми ще старими, як ви.

На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючися жителем Землі, ступає на цю планету. Називається ця планета Старість. Час там протікає повільно - з довгими безсонними ночами.

Люди з цієї планети сприймають життя по-іншому: живуть більше в минулому, ніж у теперішньому. Старість... За енциклопедичним словником старість - це «віковий період від 75 до 90 років».

1 жовтня весь світ відзначає Міжнародний день людей похилого віку — свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого покоління. Повага до старших – одна з головних цінностей людської моралі. Саме тому в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про заснування Міжнародного дня літніх людей, призначивши його на перший день жовтня.

День літньої людини — це чисте і світле свято. Свято наших батьків, бабусь та дідусів, день, коли ми віддаємо їм свою любов і повагу.

 

Жила колись на світі дівчинка маленька.

Були у неї, як годиться, батько й ненька.

І, може, дівчинка щаслива ще б була,

Якби не та проклятая війна.

А як прийшла у світ ота війна проклята,

Вона забрала у дитини тата.

В смертельних чоботах тоді ще й тиф ходив.

Життя і долі людські він безжалісно косив.

Зайшов до дівчинки тоді він в хату,

Де жила вона з мамою, без тата.

І стала жертвою для тифу рідна мати,

Лишила дівчинку бабусі доглядати.

І ця маленька сиротина ще не збагнула до кінця,

Що вже не буде в неї мами,

Вона присіла край стільця і пряничком,

Що хтось її вгостив, свою матусю пригощала.

Застиглі мамині уста той пряничок

уже не брали,

А бідна сиротина думала,

що мама все для неї залишає.

Не знала дівчинка, що мами в неї вже нема,

А думала, що міцним сном ще спить вона.

Як жаль мені оту дитину-сиротину,

Бо це ж була моя бабуся Ніна.

 

 У цей день світ говорить про все зроблене щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них прийнятних умов життя, про невирішене у цій сфері.

Цей день — не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими та милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, зв’язку та розуміння поколінь.

За міжнародними стандартами особою похилого віку вважається той, хто досяг 75-ти років. Таких у світі нині понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. Людей похилого віку в Україні близько 2-х мільйонів. До 2050 року їх кількість у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2 мільярди осіб.

Живе одинока людина

Живе одинока людина,

Чому ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалена горем від світу.

Чому ж ми не прийдемо в хату,

її не покличем з собою?

І буде одна вікувати

Людина з своєю журбою.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю!

І серце людини з безодні

Полине за нами, як птиця.

 

 Людина, яка дожила до похилого віку, гідна поваги навіть тільки тому, що їй це по милості Божій вдалося. Далеко не всім дано таке величезне досягнення і благовоління відчути мудрість своїх років. Скидати з рахунків людину, яка досягла певного солідного віку, абсолютно негуманно. Літній вік людини зовсім не означає, що вона вже на багато що не здатна, якраз навпаки: те, що може літня людина, рідко здатна зробити більш молода, і мова йде зовсім не про сили та енергію, яка властива молодому поколінню, а про досвід і терпіння, наполегливість та здатность досягати поставлених завдань, ментальної гнучкості й толерантності, які присутні в більшості літніх людей[1].

Поки ми молоді, старість вбачається нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми завжди будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти, що вона поповнює ряди бабусь та дідусів. З роками багато хто з них відчув усю серйозність, чи, навпаки марність життя. До них прийшли хвороби, бідність, залежність, самотність, втрати… Їх забули, до них втратили цікавість, відсторонилися, їх потіснили, викреслили. Але ж душа не старіє і здається їм, що так недавно ще ходили вони до школи, закохувалися, учились, мріяли, будували плани на майбутнє… і думали, як багато в них попереду…

Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі особи похилого віку, чим маємо завдячувати їм. Передусім це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман. Їхнє найбільше багатство — досвід, знання, уміння, мудрість. Але найголовніше — це покоління тих, хто пережив війни, голодомори, утиски та переслідування, безпідставні та безглузді втрати рідних. Цього не можна забувати.

Пам'ятаймо і надалі про свій борг перед ветеранами та людьми поважного віку. Робитимемо все, щоб вони щоденно відчували повагу й турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.

 

 

 


 Методична розробка виховної години

 

Спеціальність : «Лікувальна справа»

Курс: 2 група «А»

Дата: 18.10.2020 р.

Місце проведення             дистанційно

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної  години: «Шкода паління  для здоров’я людини».

Мета заходу: формування  у студентів правильного уявлення про здоров’я, здоровий спосіб життя; виховання дбайливого ставлення до свого здоров’я, здоров’я оточуючих; пропаганда здорового способу життя; профілактика паління.

Тютюн приносить шкоду тілу,
руйнує розум, отупляє цілі нації.

О. де Бальзак

 

Про шкоду паління говорять багато. Проте неспокій учених і лікарів, викликаний поширенням цих згубних звичок, росте, оскільки поки що значне число людей не вважають їх за шкідливі для здоров’я. Отже, тема нашої виховної години — «Шкода паління  для здоров’я людини».

Результати досліджень свідчать про те, що багато людей набули цих звичок у підлітковому віці. Тиск з боку товаришів і бажання бути схожим на дорослих спонукають багатьох підлітків  до паління . Цю згубну  звичку важко перебороти, оскільки тютюновий дим містить нікотин, який спричиняє наркотичну залежність у людини, що палить.

А що таке звичка?

Коли людина виконує якісь дії постійно, підсвідомо, в неї виникає бажання або необхідність робити їх знову — це і є звичка. Інакше кажучи, звичка — це форма поведінки людини, яка виявляється у схильності робити ті чи інші дії, що закріпилися внаслідок багаторазового повторення їх.

Звичка є важливим аспектом життя людини. Для здоров’я людини, її способу життя звички можуть бути корисними і шкідливими. Корисні звички підвищують працездатність, сприяють фізичному і психічному розвитку особистості, зумовлюють її активне довголіття.

 Паління — це найшкідливіше заняття, яке не можна кинути без зусиль. Це справжня наркоманія, і тим більше небезпечна, що багато хто не сприймає цю проблему серйозно.

Нікотин — одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження. Птахи (горобці, голуби) гинуть, якщо до їх дзьоба всього лише піднести скляну паличку, змочену нікотином. Кролик гине від 1/4 краплі нікотину, собака — від 1/2 краплі. Для людини смертельна доза нікотину складає від 50 до 100 міліграмів, або 2–3 краплі.

Саме така доза надходить щодня в кров після викурювання 20–25 сигарет (в одній сигареті міститься приблизно 6–8 міліграмів нікотину, з яких 3–4 міліграми потрапляють у кров).

Курець гине тому, що доза вводиться поступово, не в один прийом. До того ж, частину нікотину нейтралізує формальдегід — інша отрута, що міститься в тютюні. Протягом 30 років такий курець викурює приблизно 20 000 сигарет, або 160 кг тютюну, поглинаючи в середньому 800 грамів нікотину. Систематичне поглинання невеликих, несмертельних доз нікотину викликає звичку, пристрасть до паління.

Нікотин включається в процеси обміну, що відбуваються в організмі людини, і стає необхідним.

 Проте якщо некурець в один прийом отримає значну дозу нікотину, може наступити смерть. Такі випадки спостерігалися в різних країнах. Ученим-фармокологом Н. П. Крафковим описано смерть молодої людини після того, як вона вперше в житті викурила велику сигару.

У Франції, в Ніцці, у результаті конкурсу «Хто більше викурить» двоє «переможців», викуривши по 60 сигарет, померли, а інші учасники з важким отруєнням потрапили до лікарні.

В Англії зареєстрований випадок, коли 40-літній чоловік, що вже давно палить, уночі під час важкої роботи, викурив 14 сигар і 40 сигарет. Вранці йому зробилося погано, і незважаючи на надану медичну допомогу він помер.

У літературі описаний випадок, коли в кімнату, де лежав тютюн у тюках, поклали спати дівчинку і вона через декілька годин померла.

Діти, що живуть у накурених приміщеннях, частіше і більш страждають захворюваннями органів дихання. У дітей батьків, що палять, протягом першого року життя збільшується частота бронхітів і пневмонії, підвищується ризик розвитку серйозних захворювань. Тютюновий дим затримує сонячні ультрафіолетові промені, які важливі для зростаючої дитини, впливає на обмін речовин, погіршує засвоєння цукру і руйнує вітамін С, необхідний дитині в період зростання. В віці 5–9 років у дитини порушується функція легенів. Унаслідок цього відбувається зниження здатності виконувати фізичну діяльність, що вимагає витривалості і напруги. Обстеживши понад 2 тис. дітей, що проживають у 1820 сім’ях, професор С. М. Гавалов виявив, що в сім’ях, де палять, у дітей, особливо в ранньому віці, спостерігаються часті гострі пневмонії і гострі респіраторні захворювання. У сім’ях, де не було тих, що палять, діти були практично здорові.

У дітей, матері яких палили під час вагітності, є схильність до припадків. Вони значно частіше захворюють на епілепсію. Діти, що народилися від матерів, що палять, відстають від своїх однолітків у розумовому розвитку. Так, учені В. Гібал і Х. Блюмберг  після обстеження 17 тисяч таких дітей виявили в них відставання у навчанні, а також у зростанні.

Помітно зросла кількість алергічних захворювань. Ученими встановлено, що алергизувальні дію мають нікотин і сухі частинки тютюнового диму. Вони сприяють розвитку багатьох алергічних захворювань у дітей, і чим менше дитина, тим більшу шкоду заподіює її організму тютюновий дим.

Паління підлітків насамперед позначається на нервовій і серцево-судинній системах. У 12–15 років вони вже скаржаться на необхідність відпочинку в разі фізичних навантажень. У результаті багаторічних спостережень французький доктор Декалзне ще 100 років тому прийшов до переконання, що навіть незначне паління викликає в дітей недокрів’я, розлад травлення.

Паління впливає на успішність школяра і студента. Число не-
успіш­них зростає в тих класах, де більше студентів  палять.

Паління  студентів уповільнює їх фізичний і психічний розвиток. Стан здоров’я, підірваний палінням, не дозволяє вибрати рід занять до душі, добитися успіху (наприклад, хлопцям стати льотчиками, спортсменами, дівчатам — балеринами, співачками і т. ін.)

Висновки

Паління і студент  несумісні. Шкільні і студентські  роки — це роки зростання як фізичного, так і розумового. Організму потрібно багато сил, щоб справитися зі всіма навантаженнями. Як відомо, навики, звички, засвоєні в шкільному та студентському  віці, найміцніші. Це стосується не тільки корисних, але і шкідливих звичок. Чим раніше діти, підлітки, хлопці, дівчата познайомляться з палінням і почнуть палити, тим швидше звикнуть до нього, і надалі відмовитися від паління буде дуже важко.

 Шкода тютюну доведена, багато людей кинули палити, йде боротьба проти пасивного паління. Прихильники ж тютюну часто посилаються на те, що багато видатних людей, наприклад, Дарвін, Ньютон, О. М. Горький, композитор С. В. Рахманінов і навіть учений-терапевт С. П. Боткін — палили. Значить, паління не заважало їм досягти успіхів? Хочу привести тут деякі вислови відомих діячів культури і науки. Письменник О. Дюма-молодший: «...я відклав свою сигарету і присягнувся, що ніколи не палитиму. Цю клятву я твердо стримав і цілком переконаний, що тютюн шкодить мозку так само ясно, як і алкоголь». Л. М. Толстой, кинувши палити, сказав так: «я став іншою людиною. Просиджую по п’ять годин підряд за роботою, встаю абсолютно свіжим, а раніше, коли палив, відчував утому, запаморочення, нудоту, туман у голові». Великий лікар С. П. Боткін був заядлим курцем. Вмираючи, ще порівняно не старим (57 років), він сказав: «Якби я не палив, то прожив би на 10–15 років більше». Скільки ще він зробив би для науки, для порятунку людей, але, на жаль, не зумів позбавитися від своєї згубної звички, не зміг урятувати себе.

Необхідно зробити зусилля і зважитися ніколи не торкатися  тютюну.

Потрібно пам’ятати: здоров’я, радість життя і щастя — в наших руках.

 

 Методична розробка виховної години

 

Спеціальність : «Лікувальна справа»

Курс: 2 група «А»

Дата: 02.11.2020 р.

Місце проведення             дистанційно

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної  години: «  Мій улюблений світ без насильства».

 

Мета: активізувати процес ставлення кожного студента як творця і

проектувальника власного життя, сприяти формуванню вміння

розпізнавати різні види насильства; розвивати навички запобігання

виникненню насильства в сім’ї, коледжі, серед однолітків; виховувати

вибірковість у прийнятті рішень на користь здорового способу життя,

ввічливість.

 

Кожна людина, незалежно від віку, має особисті права. Дехто не

розуміє, що кожна людина володіє особистими правами, і тому порушує їх.

Коли це трапляється, ми не завжди можемо звернутися по допомогу й

розраховуємо в таких випадках тільки на свої особисті можливості. Але не

завжди нам вистачає знань і вмінь, як поводитися в ситуаціях, коли

відбувається нехтування нашими правами, тобто в ситуаціях насильства.

Тому ми сьогодні й будемо говорити саме про це.

 

Я маю право жити на землі.

Творити, дихати, учитись.

Примножувать багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї, і за честь стоять.

Безкрайнії поля її любити,

І щовести журавликів із вирію зустріти.

Я маю право на веселку й на весну,

На щедру осінь і на тепле літо,

На зиму, так безмежно чарівну.

І на лани із стиглим житом.

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває.

На соловейка спів в гаях,

І на любов батьків, безмежну і безкраю.

 

 

Є права у нас, звичайно,

Треба, щоб усяк їх знав.

Знайте ж, що усі ви – рівні,

І людина змалку вільна,

Наче в небі синій птах.

Люди різних національностей, різних можливостей, різних

віросповідань і різного кольору шкіри мають рівні права.

 

Треба людям всього світу

Не сваритись, а дружить.

І по правилах хороших,

По законах треба жить.

 

Як ми знаємо, що вам всім ще не виповнилося 18 років, то ж ви вважаєтеся

ще дитиною. Ви ще ростете, ходите навчатися, одним словом – формуєтеся

фізично й духовно. Усі діти мають право на любов та піклування батьків,

родичів, громади та держави. Інтереси дітей є першочерговими. Всі діти є

рівними у своїх правах.

 

 

 

А я найбільше хочу

Зробити так, щоб діти

Були завжди щасливими

У всьому – всьому світі,

Щоб ні війни, ні голоду

Ніхто й ніде не знав,

Щоб кожен день для кожного

Приходив, як весна!

А що для цього треба?

Прозоре й чисте небо,

І сонце променисте,

І неодмінно – пісню,

Таку, як сонце й небо,-

Для всіх дітей одну!..

 

Говорячи про свої права, пам’ятайте: вони є і в решти людей.

Навчайтеся поважати особисті права інших.

Ми живемо у світі, однією з характерних ознак якого є насильство.

Жорстоке поводження з дітьми та підліткове насильство – проблема

держави і кожної свідомої особистості.

 

Ці прояви – це тисячі дітей, які не отримують освіти . не мають

постійного місця проживання . жебракують з однолітками або дорослими ,

потерпають від побиття та насильства, яких примушують до важкої праці.

 

Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків або

інших осіб, жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню,

незаконному арешту або позбавленню волі.

 

 

І в житті, як на полі мінному,

Я просила у цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

“Люди, будьте взаємно ввічливі”.

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

- Так багато на світі горя,

Люди! Будьте взаємно красивими.

Насильство – це дії однієї або кількох осіб, які:

 чиняться навмисно і спрямовані на досягнення певної цілі;

 завдають шкоди (фізичної, моральної, матеріальної) іншій особі;

 порушують права і свободи цієї особи;

 унеможливлюють ефективний захист осіб, що потерпають від

насильства.

 

Як нам вже відомо, що існують чотири види насильства: фізичне,

психологічне, економічне, сексуальне.

 

Слід пам’ятати, що за вчинення будь-якого з видів насильства

законодавством України передбачено адміністративну або кримінальну

відповідальність.

 

Нажаль, з проявами насильства ми зустрічаємося з вами дуже часто і в

громадських місцях і в сім’ях.

 

Ми завдаємо людям фізичного болю, коли штовхаємо їх, наносимо

тілесні удари, б’ємо, щипаємо, ґвалтуємо; ми завдаємо душевних ран ,коли

лаємось нецензурними словами, глузуємо, обзиваємо, принижуємо,

ігноруємо.

 

Треба навчитися розуміти людей, любити їх, прощати і ставитися до

них неупереджено, ставитися до інших так, якби ви хотіли, щоб ставилися до

вас. Нехай вони в чому і відрізняються від нас.

Тому викиньте із своїх сердець ненависть, зверхність, байдужість. І

тоді вас, щирих, добрих, сердечних всі любитимуть і поважатимуть, і світ

стане кращим. Часом досить однієї лагідної посмішки, одного сонячного

промінчика, одного дотику руки, однієї ласки. Так мало треба, щоб зробити

щасливими тих хто є поруч з нами. То чому ми цього не робимо? Давайте

подаруємо один одному привітну посмішку і крапельку доброти ...




Методична розробка виховної години

 

Спеціальність : «Лікувальна справа»

Курс: 2 група «А»

Дата: 09.11.2020 р.

Місце проведення             дистанційно

Класний керівник: Єрмолаш Т. О.

Тема виховної  години:  «Торгівля людьми  - грубе порушення прав громадянина»

 

Мета: підвищення рівня поінформованості студентів щодо проблеми торгівлі людьми.

 

Задача:

- виявити рівень поінформованості  студентів щодо проблеми торгівлі людьми;

- сформувати уявлення про суть торгівлі людьми;

- з’ясувати причини торгівлі людьми;

- ознайомити студентів з різними формами торгівлі людьми;

- позбавитися небезпечних стереотипів щодо торгівлі людьми.

 

 

Інформаційне повідомлення «Сучасна ситуація щодо торгівлі людьми»

 

Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лише один з сотень таких випадків.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

Торгують і жінками, і чоловіками. І дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи  стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.

Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку  в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).

 

Торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства.

 

«Причини торгівлі людьми»

Серед причин, які призводять до торгівлі людьми, можуть бути наступні:

Ø  інформаційні:

            - погана обізнаність українських громадян щодо можливостей   працевлаштування за кордоном та їх наслідки;

- публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»

- низька обізнаність стосовно своїх прав.

Ø  правові:

- відсутність належної системи захисту потерпілих;

- недостатнє покарання злочинців.

Ø  причини, пов’язані з «людським фактором»:

- складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової допомоги від одного з членів родини ….)

- слабкі професійні навички;

- зависока або занизька самооцінка;

- бажання зробити запаморочливу кар’єру;

- швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;

- жага до «красивого життя»;

- надмірна схильність до ризикованої поведінки;

- зайва довірливість ….

Запитання для обговорення:

- Що нового ви дізнались, виконуючи дану вправу?

- Як ви вважаєте, чи потрібна така інформація для кожного? Чому?

 

Інформаційне повідомлення «Форми торгівлі людьми»

Торгівля людьми може відбуватися у різних формах.

Серед них:

Ø  рабство або звичаї, подібні до рабства;

Ø  підневільний стан;

Ø  залучення в боргову кабалу;

Ø  торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;

Ø  торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі;

Ø  торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);

Ø  торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;

Ø  торгівля людьми з метою вилучення органів;

Ø  торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;

Ø  торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;

Ø  проведення дослідів над людиною без її згоди;

Ø  примусова вагітність;

Ø  усиновлення/удочеріння з метою наживи.

 

                  «Етапи торгівлі людьми»

Які етапи торгівлі людьми, виходячи з визначення «торгівля людьми» ви можете назвати?

Етапи торгівлі людьми

 

ВЕРБУВАННЯ

ПЕРЕМІЩЕННЯ

ПЕРЕДАЧА   ЛЮДИНИ

ОДЕРЖАННЯ ЛЮДИНИ

 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Кожен з цих етапів супроводжується рядом дій, котрі ставлять жертву все в більшу залежність від торгівця людьми та підтримують здійснення усього процесу.

Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.

У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.

Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.

У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування  у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.

Вербування може здійснюватися різними шляхами:

ü  через оголошення про працевлаштування або навчання за кордоном  в ЗМІ чи Інтернет;

ü  через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;

ü  через листування («наречена по пошті»);

ü  через спеціалізовані сайти;

ü  через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);

ü  через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).

Типові приклади рекламних оголошень, які дають привід замислитися:

«Робота в кращих клубах Європи для дівчат 18-30 років. Усі витрати за рахунок фірми. Щомісячна оплата від 1500 доларів США»

 

«Робота. Всі будівельні спеціальності, сільськогосподарські роботи, водії, хатні робітниці, няні. Велика Британія, Ізраїль, Іспанія, Об’єднанні Арабські Емірати, Португалія. Вимоги до претендентів: чоловіки та жінки 18-55 років. Швидке оформлення закордонних паспортів та віз».

 

 


                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.

Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.

Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.

Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).

Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.

Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.

Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.

Запитання для обговорення:

- Як ви гадаєте, з якою метою ми говорили про етапи торгівлі людьми?

Мозковий штурм «Хто може стати жертвою торгівлі людьми?»

Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики  наймолодшому  врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.

 «Наслідки торгівлі людьми».

«Торгівля людьми: міфи та стереотипи»

Відносно торгівлі людьми існує багато   стереотипних суджень. Стереотипи взагалі дуже розповсюджені в суспільстві. Вони виникають в результаті схильності людей до спрощеного мислення та виступають як умовні «ярлики», що наклеюються на людей та явища. Через те, що стереотипи дають хибне уявлення, яке не зовсім відповідає дійсності, їх часто називають міфами.

 

Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:

 

1. Зі мною такого не станеться.

Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.

Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

 

2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.

Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.

Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу .

 

3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.

 

4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.

Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.

 

 5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.

 

9. Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …

У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді ...

v    Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте. Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.

v    Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.

v    Поцікавтеся  в центрі  зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.

v    Вимагайте  оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.

v    Підписаний  контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).

v    Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).

v    У контракті  повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи:

- термін дії контракту;

-  тривалість робочого дня;

-  вихідні дні;

- оплата  праці;

- умови проживання;

- медичне страхування;

- повне ім'я та адреса роботодавця;

- умови розірвання контракту.

Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

v    Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.

v    Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.

 

Запитання для обговорення:

- Чи отримали ви нову для вас інформацію?

Підведення підсумків виховної години «Попередження торгівлі людьми»

 

- Що нового, важливого ви дізналися сьогодні?

- Які висновки зробили для себе?

- Як використаєте отриману інформацію для себе?

 

 



Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)

UAразом

  16 лютого в Україні на державному рівні відзначатимуть нове державне свято — День єднання. Відповідний Указ  № 53/2022  опублікований на с...